Храми та громади

temples_bilogorod.gif

Служіння

sluzhenie_08.gif

alt

Святій Чотиридесятниці, тобто Великому Посту, передують чотири підготовчі Тижні (неділі): про митаря і фарисея, про блудного сина, м’ясопусна (тобто, м’ясо-отпустна) і сиропусна (сиро-отпустная, сирна). У підготовчі Неділі і седмиці Церква готує віруючих до посту поступовим введенням стриманості: після суцільної седмиці відновлюються пости середи і п’ятниці; потім слідує вищий ступінь підготовчої стриманості – відмова від м’ясної їжі.

У підготовчих службах Церква, нагадуючи про перші дні світу і людини, про блаженний стан прабатьків та їх падіння, про пришестя на землю Сина Божого для спасіння людини, налаштовує віруючих до посту, покаяння і духовного подвигу. У Синаксарі сирної суботи говориться, що “святі отці…вчать, що пост полягає не тільки у зменшенні кількості їжі, але і в приборканні язика, серця і очей”.

Приготування до посту Чотиридесятниці – це древня практика Церкви. Відомі проповідники IV століття святі Василій Великий, Іоанн Златоуст та Кирил Олександрійський в своїх бесідах і словах говорили про стриманість в седмиці, які передують Великому посту. У VIII столітті преподобні Феодор і Йосип Студити склали служби на Неділі про блудного сина, м’ясопусну й Сиропусну; в IX столітті Георгій, митрополит Никомидійський, склав канон на Неділю про митаря і фарисея.

В першу підготовчу Неділю прикладом митаря і фарисея Церква нагадує про смирення, як істинний початок і підставу для покаяння, і про гординю, як головне джерело гріхів, яка сквернить людину, віддаляє її від людей, робить боговідступником, ув’язнює людину в гріховну оболонку самодостатності. Смирення, як шлях до духовного піднесення, показав Сам Господь, змирився до немічного стану людської природи (Флп. 2, 7).

У Неділю про блудного сина, коли читається відповідна євангельська притча (Лк. 15, 11 – 32), Церква показує приклад невичерпного милосердя Божого до всіх грішників, які з щирим каяттям звертаються до Бога. Ніякий гріх не може похитнути Божої любові до нас, Його людей. Церква наставляє, що повнота і радість життя досягається у благодатному союзі з Богом і в постійному спілкуванні з Ним, а відхід від цього спілкування служить джерелом духовних негараздів, падінь. Якщо у Неділю про митаря і фарисея Церква показує справжній початок покаяння, то у Неділю про блудого сина розкривається вся його сила: при дійсному смиренні і каятті можливо прощення гріхів. Тому кожен грішник повинен надіятися на благодатну допомогу Отця Небесного у разі нашого каяття.

Неділя м’ясопусна називається також Неділею про Страшний суд, оскільки в цей день на літургії читається Євангеліє про останній і страшний суд (Мф. 25. 31 – 46). Це нагадування необхідне для того, щоб люди не піддалися безпечності та недбальству про своє спасіння, а пам’ятали про день, коли ми всі будемо відповідати перед Богом за своє життя. Нагадуючи про останній Суд Божий, Церква, разом з тим, розкриває справжнє значення надії на милосердя Боже. Бог милосердний, але Він і праведний Суддя. У богослужбових піснеспівах Господь Ісус Христос називається правосудним, а Суд його – праведним і непідкупним випробуванням. Отже, закоренілі, а також ті, які безтурботно покладаються на милосердя Боже грішники повинні пам’ятати про духовну відповідальність за свій моральний стан. Церква цього тижня особливо нагадує про необхідність справжнього покаяння, тобто виправлення свого життя згідно правди і законів Божих. На які ж справи покаяння і виправлення життя особливо звертається увага? Перш за все і головним чином, на справи любові та милосердя, бо Господь судитиме нас переважно по справах милосердя, які доступними для всіх без винятку. Ніхто з людей не має права сказати, що він не міг допомогти голодним, напоїти спраглого, відвідати хворого.

У суботу м’ясопусну, яка називається також вселенською батьківською суботою, Церква здійснює поминання всіх спочилих у вірі і благочесті людей. У цей день Церква молиться, щоб усім Господь дарував блаженний спокій у його небеснім Царстві. У суботу м’ясопусну Церква молиться і про тих померлих, які не отримали церковного відспівування або взагалі церковної молитви: за тих, хто потонув у воді, загинув під час землетрусу, вбитих убивцями, які потрапили у вогонь. Підносяться молитви і про тих, хто в невіданні і не в своєму розумі закінчили своє життя, про тих, яким Господь, попустив померти раптовою смертю, хто загинув у морі або на землі, на річках, джерелах, озерах, які стали здобиччю звірів і птахів, убитих мечем, спалених блискавкою, замерзлих на морозі і в снігу, похоронених під земляним обвалом або стінами, вбитих отрутою, повішених ближніми, які загинули від всякого іншого виду несподіваної і насильницької смерті.

Остання підготовча седмиця називається сирною, сиропусною, масляною, масляницею. У цю седмицю вживається сирна їжа – молоко, сир, масло, яйця – що є одним із ступенів підготовки нас до набагато строгішого постування. Церква показує нам, що ця седмиця є вже переддень покаяння, передсвято стриманості. Саме у останню підготовчу неділю згадується вигнання з раю наших прабатьків Адама і Єви, які, порушивши Божу заповідь через нестриманість та непомірність у їжі, втратили можливість постійного перебування з Богом.

За матеріалами сайту www.pravsvit.org